хочу наркоту Кулебаки Кокаин Эквадор

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!

Алё, ребята! Сейчас я вам расскажу, как я закладочки купил и в CS2 так отжег, что аж факап получился!

Вот такая история, прямо сразу скажу, никому не советую повторять. Я решил, что мне пора накатить трипа и загоняюсь искать, где закладки свежие можно достать.

Понимаешь, у меня был план: закупиться кокаином и потом войситься со своими братьями в CS2. Хотелось покурить, оторваться и сделать фраги. Ну, и, конечно, смотреть, как соперники парятся от моих залетных скиллов.

Начал покручиваться по своим каналам и наткнулся на одного дорогого человека. Знал, что у него всегда есть свежие закладки. Я ему написал и быстренько договорились о встрече.

Встретились в тёмном переулочке, освещённом только фонарём. Он был как всегда нарядно одет и весело улыбался, будто знал, что сейчас разводит кого-то на хоровод.

- Привет, братан! - сказал он с лёгкой ухмылкой и сунул мне в руку пакетик с кокаином.

- Салют, братишка! - ответил я, распластывая свои губы в широчайшей ухмылке. - Долго ждал этот момент!

Заключили мистическую сделку и я кулаком шлёпнул его по плечу, как знак благодарности. Он мне кивнул, пожелал удачи и исчез во мраке этого безумного города.

Зная, что времени предостаточно, решил прямо на месте сделать закладку для пробы. Вытащил из кармана свою карманную аптеку, в которой всегда носил с собой иголку и морфин, чтобы развести на хоровод опасных врагов.

Осторожно, будто хирург на операции над душами своих противников, загонял иголку в свою вену, оставляя на руке дороги от иньекций. Чувствовал, как моментально начинает действовать моя порция счастья, наполняя меня эмоциями, которые невозможно передать словами.

Сразу почувствовал, как меня затягивает трип. Я стал плавать в море красок и звуков. Все вокруг стало ярким, переливающимся и нереальным. Забыл, что существует реальность, я оказался в другом измерении, где правят свои законы и правила.

Не могу описать, как здорово я себя чувствовал! Чувствовал себя неуязвимым героем из игры. Играю, будто спасти меня от яростных противников могут только выстрелы из оружия.

Чёткая графика сплавилась с реальностью и я перестал отличать настоящий мир от мира виртуального. Где я? В игре или в реальности? А может быть, это просто мой личный трип, тайный мир отдельной вселенной?

Но даже в этом состоянии я не забывал свою команду. Звуковые сообщения летели одно за другим, будто стрелками из лука. Они были как голоса богов, которые позволяли мне руководить командой виртуальных героев.

И так я продолжал войситься и погружаться всё глубже в виртуальный мир.

Казалось, прошло всего несколько минут, а на самом деле я провёл в этом состоянии несколько часов. Каждая игра была эпичной и невероятной, будто я сам воплотился внутри всех персонажей.

Но всё, что начинается, должно заканчиваться. Мой трип подошёл к концу, а настоящая жизнь начала пробиваться сквозь пелену иллюзии. Виртуальный мир исчезал, а я возвращался в реальность, оставляя за собой лишь тень прошлого пути.

Понимая, что я погружался слишком далеко, я решил закончить игру и выйти из CS2. Я отключил компьютер и прислонился к стене, пытаясь вернуться к действительности.

Тяжело было осознать, что всё это было всего лишь игра. Но запомню это надолго, как незабываемые трипы, которые заставили взглянуть на игровой мир совсем по-другому.

Морфин остался в моей крови и я решил, что пора уйти отсюда. Всё закончилось и настало время вернуться в реальность, где меня ждут реальные друзья, реальные проблемы и реальная жизнь.

А я, как настоящий гопник, продолжаю свои бесконечные поиски вновь и вновь, чтоб найти закладки и отправиться в следующий трип. Правда, теперь более осознанный и осторожный, стараясь не потеряться в виртуальном мире и не забыть о реальности.

Так что, братва, помните: кокаин и игры могут быть веселыми, но нужно знать меру и не забывать о настоящей жизни.